Клімат

Джарилгацька затока має значне розширення, її довжина – 41км, максимальна ширина – 10 км (бiля села Красне), мінімальна ширина – 1 км (бiля селища Лазурне), середня ширина – 7,6 км, площа затоки – 230 квадратних кілометрів (29760 га). Відношення довжини до ширини складає 5,4. Вздовж материкового берега тягнеться мілководдя шириною від 100 м до 2 км з поступовим поглибленням від 0,3 до 2 м в напрямку середини затоки. Така ж мілководна зона пролягає і вздовж острова. Максимальна глибина затоки трохи перевищує 8 м, середня глибина – 3,5 м, більше 30% площі затоки (9380 га) припадає на мілководдя глибиною до 1 м. Поверхнева морська вода має солоність 10–18,5 г/л, придонна вода на глибинах 1–30 м має солоність 19,5 г/л. Приливи i відливи на Чорному морі практично відсутні, їх максимальна амплітуда не перевищує 8 см. Якщо розглядати Джарилгацьку затоку разом з невеликими затоками: Каржинською, Каланчацькою, Карабойською та Широкою, проводячи її східний кордон по лінії мис Джарилгач – мис Джалдинхан, то сумарна площа акваторії складає 64600 га.

Острів Джарилгач знаходиться за 8 км вiд міста Скадовська, його площа 5605 га, а довжина – 42 км. Загалом острів складається з двох різних по характеру частин. Східна частина широка, довжиною 23,2 км i шириною до 4,6 км. На цій частині близько 200 солоних водойм i невелика кількість прісних, загальною площею 949 га. Західна частина є типовим баром і починається бiля селища Лазурне, має довжину 18,5 км i ширину вiд 30 до 430 м, на неї припадає лише 6% загальної площі острова. Джарилгач по суті є великою косою, та через періодично виникаючу промоїну в його західній вузькій частині отримав назву острова. Острів відділений вiд материка Джарилгацькою затокою. В затоку врізаються коси Левкiна, Дурiлова, Мiлка, Глибока, Ведмежа та Синя.

В. Румель, ще в 1896 р., писав: “Джарилгацька коса являє собою мулову місцевість, обрамлену з усіх сторін горбами. Особливості пісків пiвнiчного берега коси в тому, що там, бiля самого морського берега, викопавши яму в 1,5–2 сажні, можна мати чудову питну воду, яка тримається в піску внаслідок капілярності, якщо рити глибше, вода стає солоною… Восени, до кiнця росту, водорості великою масою спливають на поверхню води i пристають до берега затоки, де піддаються гниттю, особливо багато їх викинуто бiля Джарилгацької коси, де вони утворюють вздовж берега вал висотою до половини сажня”.

Скадовськ входить до Нижньоднiпровської терасово-дельтової рiвнини, геологiчну основу сучасного рельєфу цiєї територiї утворюють алювiально-дельтовi пiщанi вiдкладення, лесовиднi суглинки, якi залягають на розмитих, рiзноманiтних за лiтологiчним складом вiдкладах неогену: вапняково-мергельних утвореннях, вапняках та пiщано-глинистих вiдкладеннях. Околицi Скадовська i саме мiсто знаходиться на темно-каштанових ґрунтах. Загальна глибина гумусових горизонтiв темно-каштанових важкосуглинкових ґрунтiв 45–50 см. У ґрунтах легкого гранулометричного складу (середньосуглинкових, легкосуглинкових та супiщаних) збiльшується глибина гумусових горизонтiв. Що стосується вмiсту гумусу в темно-каштанових ґрунтах, то його величини коливаються в широких межах – вiд 0,5% до 2,5%. Темно-каштановi та каштановi ґрунти потенцiйно можуть бути дуже родючими ґрунтами, але найчастiше зустрiчаються в комплексi з солонцями. За два кiлометри на схiд вiд мiста розташовані суглинки на пiску, придатнi для виробництва цегли та черепицi. Дрiбнi морськi черепашки, якi великим шаром покривають дно затоки, є цiнною сировиною для випалювання вапна та гарним будiвельним матерiалом.

На острові Джарилгач містяться лучно-болотнi та болотні ґрунти, дерново-пiщанi та супіщані ґрунти, що мають піщаний або глинисто-пiщаний склад та безкарбонатнiсть. Ці ґрунти дуже легко розвiюються вітрами, вони малорозвинені, мають незначний гумусовий шар бурого забарвлення, гумусу містять лише 0,1–0,5%. Наявні розвиненi дерново-пiщанi з більшим гумусовим шаром містять 0,5–0,8% гумусу. Близько 13,5% території острова представлена сульфатно-хлоридним солончаком, 10% слабогумiфiкованими i негумiфiкованими пісками, 3% черепашково-пiщаними відкладеннями. Дослідження 2003 р. показали, що на острові Джарилгач (озеро Синє) зустрічаються поклади пелоїдів, загальні запаси лікувальної грязі там сягають 49 кв. м. На острові є також родовища ільменіту і циркону.

Рівень ґрунтових вод на острові 0,2–1,1 м, поряд з сильно-мiнералiзованими ґрунтами є незначна кількість прісної верховодки на глибині 0,4–0,5 м. Розміри природних прісних водоймищ до 150 м в довжину і 15 м в ширину, штучні прісні водойми 20х45 м. На острові знаходяться три артезіанські скважини: одна біля Джарилгацького маяка, дві – на єгерському кордоні. Для тварин також робляться водопійні копанки.

Скадовськ, Лазурне та Красне входять до степової зони півдня України і розташовані на майже рівнинній мiсцевостi, мають загальний нахил з північного заходу на південний схід. Скадовськ та Красне з півдня, а Лазурне зі сходу омивається водами Джарилгацької затоки Чорного моря.

На материковий клімат та клімат острова Джарилгач впливає близькість моря, рівнинний рельєф i висока швидкість вітрів. Клімат характеризується нестабільністю основних метеорологічних факторів, помiрно-континентальний, посушливий. На формування клімату найбільше впливає розташування в поясі низького тиску помірних широт на шляху західного перенесення повітря; панування помірних морських та континентальних повітряних мас i окремого вторгнення арктичного або тропічного повітря; діяльність циклонів Середземного та Чорного морів та пов’язані з цим вихрові утворення. Головними факторами формування клімату є незначна висота території над рівнем океану, відсутність гір, розташування в безпосередній близькості до моря та формування у зв’язку з цим місцевих вiтрiв – бризiв.

М. Сарандiнакi в книзi “Крым путеводитель” (1914 р.) вказував, що в Скадовську середня температура грудня – 0° С, травня +16° С, вересня +18° С. Середня температура листопада на Джарилгацькiй косi +6° С, атмосфернi опади весною в районi Джарилгацького маяка – 75 мм, i така ж кiлькiсть опадiв влiтку була в ті роки на Джарилгацькiй косi.

Нині середньорічна температура повітря дорівнює +9,6°С (у липнi +23,7°С, у сiчнi – 3,4°С). Амплітуда річних коливань температур становить 70°С (вiд +40°С влiтку до –30°С взимку). Протягом року налічується 280 днiв iз середнiми температурами повiтря вище 0°С. Безморозний перiод коливається вiд 142 до 222 днiв, вегетацiйний перiод – 224 днi. Загальна сума температур за цей перiод досягає 3800°С. Висота сонця над горизонтом протягом року коливається вiд 20° до 67° при максимальнiй тривалостi лiтнього дня 15 годин 46 хвилин. Загальна кiлькiсть годин сонячного освітлення 2255, з яких близько 1000 годин припадає на три лiтнiх мiсяцi. Тривалiсть сонячного сяйва вiд 52 годин в грудні до 348 в липнi. Загальна кiлькiсть тепла, що його отримує протягом року земна поверхня, близько 3762 кДж/см2.

Зима починається у другiй половинi грудня, а закiнчується наприкiнцi лютого – на початку березня, і триває близько 85 днів, м’яка, із частими значними вiдлигами. Середня температура сiчня – 3,4° С. Глибина снiгового покриву рiдко перевищує 10 см, частiше становить усього 2–4 см. Снiговий покрив встановлюється у другiй половинi сiчня i сходить у другiй декадi лютого, у середньому лежить 20–40 днiв на рiк, а в разi частих вiдлиг зовсiм зникає. Слабо захищена снiговим покривом земля, навiть при вiдносно невеликих i нетривких морозах, промерзає на глибину 30–40 см, а в окремi роки на глибину 1 м. Взимку високий атмосферний тиск обумовлений впливом азiатського антициклону, часто змiнюється низьким, пов’язаним з термiчною депресiєю над Чорним морем.

Льодовий покрив на водоймах дуже нетривкий, замерзання i скресання криги протягом зими повторюються кiлька разiв. Непорушний лiд встановлюється лише в найхолоднiшi зими. Плаваючий лід з’являється щорiчно i тримається 5–30 днiв. Геродот вказував, що в V ст. до н.е. Чорне море замерзало повністю. Візантійські літописи доводять нам інформацію про повне покриття льодом Руського моря в 401 р. н. е. та 762 р. н. е. В ХХ ст. Джарилгацька затока замерзала кілька разів. Так в Джарилгацькій затоці з 10 січня 1907 р. весь рейд був покритий суцільною кригою 6–8 дюймів (17 см) товщини. У 1911 р. лід у 2 фути (59 см) повністю вкрив водний простір від Одеси до мису Тарханкут. Найбiльший льодовий панцир спостерiгався взимку 1953–54 рр., коли Джарилгацька затока замерзла повнiстю і лід сягав 70–90 см.

Весна – дуже мiнлива пора, її метеорологiчна тривалiсть 70 днiв (вiд початку березня до початку травня). Наступає вона швидко, часто буває затяжною i холодною, справжнє весняне потеплiння починається iз середини квітня. Середня температура березня +2°С, у квiтні бувають заморозки до – 6°С, середня температура квітня +8,5° С, під кінець місяця вдень повітря прогрівається до +29°С. У травні мінімальна температура вночі не опускається нижче 0° С, середня температура місяця +15,6°С, а максимальна температура травня досягає +32°С. У травні випадає до 28 мм опадів, а вологість повітря цього місяця складає 72 %. Ранньої весни в бездощовi перiоди, коли травостiй ще не утворився, на материку можуть виникати пиловi бурi тривалiстю до 10 днiв.

Лiто досить довге, триває 120–140 днiв, звичайно характеризується спекою, високими температурами i дуже низькою вiдносною вологiстю повiтря – 66–69%. Температура повiтря в окремi днi досягає +40°С, а ґрунт та пiсок нагрiвається до +68°С. В червні мінімум складає +4°С, максимум +36°С. В липні мінімум +9°С, максимум +38°С. В серпні мінімум +7°С, максимум +37°С. Опади по місяцям літа сягають 38 мм, 26 мм, 25 мм відповідно. Температура води в Джарилгацькiй затоцi в червнi +19–20°С, в липнi +22–23°С, серпнi +23–28°С.

Осiнь – найкраща пора року, триває 80 днiв. Помiрно теплi днi, пiдвищення вiдносної вологостi та помiтне послаблення вiтрiв створюють найсприятливiшi умови для рослинного i тваринного свiту. У цей час стоїть рiвна, м’яка погода, без особливих рiзких коливань. Максимальна температура вересня сягає +34°С, середня температура цього місяця +17,3°С, а під кінець місяця бувають нічні заморозки до –1°С. Осінь характеризується збiльшенням хмарностi i кiлькостi днiв з опадами, відносна вологість вересня 70 %, опади сягають 27 мм. Середня температура жовтня +9°С, листопада +3° С, осiнь iнодi триває до середини грудня. Температура води в Джарилгацькій затоці у вересні сягає +18–19°С, у жовтні +15°С.

Середньорiчна температура за чотири останнi десятилiття склала +10,24°С, мiнiмальна температура спостерiгалася 28.01.1954 р. i була –27°С, максимальна температура +50°С зафіксована 2.08.1986 р. на острові Джарилгач. Острiв відзначається найбільшою тривалістю сонячного сяйва та максимальною у межах України сумарною сонячною радiацiєю. Максимальна кiлькiсть опадiв на добу – 87,6 мм спостерігалась 12.08.1964 р.

Вологість повітря в сiчнi–лютому сягає 4,8–4,9 мілібар. Максимального значення абсолютна вологiсть досягає в липнi – 16,0 мб. На узбережжі Джарилгацької затоки вiдносна вологiсть повiтря дуже невисока – 60–70%, завдяки чому краще переноситься спека. За рiк вiдмiчається до 70 ясних i до 100 похмурих днiв за загальною хмарнiстю та 140 ясних i 70 похмурих за низькою хмарністю.

Кiлькiсть опадiв у середньому за рiк вiд 300 до 330 мм, а мінімум – 197, що пов’язано з бризовою циркуляцiєю. При цьому випаровування складає 1000–1050 мм. Основна маса опадiв (77%) випадає в теплий перiод року у виглядi злив. Максимальна iнтенсивнiсть злив досягає 7–10 мм за хвилину, зливи короткочасні, не бiльше нiж 1–1,5 години. Найбiльша добова кiлькiсть опадiв зливного характеру може бути 189 мм. Випадання короткочасних зливових дощiв приводить до того, що бiльша частина води не встигає потрапляти в ґрунт i не використовується рослинами. Влiтку в результатi проходження холодного фронту може випадати град.

Вiтер – один з головних елементів степового клiмату. Майже пiвроку, починаючи з пiзньої осенi i закiнчуючи серединою весни, дмуть сильнi схiднi i пiвнiчно-схiднi вiтри. Один з найбiльш несприятливих метеорологiчних факторiв, що починає дiяти з початком весни, є холоднi сухi пiвнiчнi вiтри, якi приносять холод. Веснянi пiвденно-схiднi вiтри, шiсть рокiв з десяти, переходять у суховiї i навiть чорнi бурi. Швидкiсть вiтру в цей час досягає 25 м/с. Влiтку дмуть захiднi i пiвденно-захiднi вiтри, часто спостерiгається суховiй. Сильнi шторми є рiдкiстю, максимальна швидкiсть вiтру, в період 1953–1994 рр., сягала 19.07.1973 р. й становила 40 м/с. Шторми зi швидкiстю вiтру бiльше 20 м/с вiдбуваються переважно з жовтня по травень. На узбережжi бувають бризи, які вдень дмуть з моря на суходiл, а вночi з суходолу на море дме менш потужний береговий бриз. Для узбережжя також характернi згiнно-нагоннi явища. У перiод згону температура води за кiлька годин значно знижується, а потiм раптово прогрiвається. Розчинний у водi кисень видiляється у великiй кiлькостi, значно збагачуючи атмосферу. Згiннi явища утворюють комплекс: кисень–сонце–купання, що дає величезний курортологiчний ефект.

Саме природа і клімат, як вважав М.Грушевський, є основою на якій формується історія і ці фактори впливають на ії хід. Перефразовуючи О.Субтельного можна сказати: “Якщо природа виявилась лагідною до шматочка України, що зветься Джарилгацька затока, то цього не скажеш про її історію”.

Автор: О.М. Лиховид.