Орнітофауна

ОрнітофаунаПташине населення острова та Джарилгацької затоки складає 248 видів птахів – це такі, що зимують тут, гніздяться, пролітають пiд час міграцій чи залiтають вiд випадку до випадку. Гнiздовий орнiтокомлекс острова та прилеглих акваторiй налiчує 20–25 тис. пар птахiв. А пiд час зимiвлi та пташиних міграцій тут (разом iз Каркiнiтською затокою) скупчується до 150 тис. пернатих, головним чином – водоплавних.

А. Браунер в книзі “Краткий определитель дичи степной полосы России” (1897 р.) вказував, що на острові Джарилгач гніздяться морський голубок, відомий більше як розовогрудий мартин (Larus detastes), та чайка хохотунья або великий мартин (Larus cachinaus).

Жителi села Красне, на початку ХХ ст., займалися кустарним миловарiнням з яєць чайок, крячок, куликiв та качок. В 1926 р. Наркомзем УСРР прийняв рішення про утворення мисливського заказника на Джарилгачі з квітня 1926 р. по жовтень 1931 р. Але в серединi ХХ ст. зникли: довгоносий крохаль (Mergus serrator) та степовий лунь (Cirkus macrourus).

ОрнітофаунаБаранець звичайний (Gallinago gallinago) – поширений вид куликів, поодинокі зимівлі якого були відомі понад 100 років тому на островах Тендра та Джарилгач.

В 1927 р. М. Шарлемань писав: “Мабуть все околишнє населення не милує птахів, в кількох Скадівських садибах я бачив молодих степових журавлів, яких зловлено на Джарилгачу”.

В 1932–1933 рр. весь Приморський заповідник включено знову до заповідника “Асканія–Нова”. У 1933 р. з Приморського заповiдника було видiлено самостiйний Чорноморський заповiдник, куди входив острiв Джарилгач та Джарилгацька затока. Основною метою створення заповiдника була охорона птахiв пiд час мiграцiї, зимування та гнiздування.

Нині безпосередньо на узбережжі знаходять притулок та корм мігруючі водоплавні птахи, серед них – лебiдь кликун (Cygnus cygnus) має до 12 тис. особин та шипун (Cygnus olor) – всього 300 особин, лиски, сiрi качки та iншi качинi. Тут мешкають також сiра та бiлолоба гуски (до 3,5 тис.), лиски, баклани, крячки (43 тис.), кроншнеп великий (Numenius arquata). Останій з’являється на початку квітні, гніздиться в травні, відлітає з серпня по жовтень, в остані роки зареєстровано лише 2 особини. Зустрічається краснозоба казарка в кількості 55 особин, средній крохаль не перевищує 30 представників, а орлана–білохвоста нарахували аж 32.

Саме через Джарилгач пролягає i шлях прольоту степового журавля, жайворонка, перепела, куріпки, ворони, дрібного сокола. Бiля моря зустрiчається багато чайок, диких качок (чорноголова чайка, крижень, чирок, нирок, свищ, чернь, шилохвiст) в кількості до 4 тис. особин. З куликiв відомі травник (Trigna totanus) та великий улiт (Trigna nebularia). Зустічається також представник родини бекасових – турухтана (Philomachus pugnax).

Чорноголова чайка (Larus melanocefalus) зустрічається на острові в урочищі “Пиндики”, на островках серед озер. З видiв птахів, що зустрічаються на острові, 47 занесенi до Червоної книги та червоних списків, у тому числі рідкісний залітний птах – рожевий пелікан (Pelicanus onocrotatus). Раніше на берегах Джарилгацької затоки, з квітня по жовтень, зустрічалося до 500 пеліканів, а в остані роки зафіксовано лише 2 особини.

До Червоної книги занесені: огар (Nadorna ferruginea), степовий орел (Aguila rapax), чорний лелека (Ciconia nigra), степовий журавель (Anthropoides vigro), журавель–красавка (Anthropoides virdo) та найбільший птах – дрофа (Otis tarda), вага самців якої досягає 10 кг.

Журавель степовий (Anthropoides virgo), перелітний птах, зустрічається 6 пар. З’являється в останній декаді березня – квітні. Яйця відкладає в майже не вимощену ямку у квітні – травні, у кладці 1–3 (звичайно 2) яйця. Насиджують самка і самець по черзі (28–30 днів). Пташенята стають на крило у 46–49-денному віці. Відліт і осінній проліт – з 2-ї декади серпня до середини вересня. Живиться насінням злаків, молодими проростками трав’янистих рослин, комахами (переважно жуки і клопи). Має на островів та на материковій частини природних ворогів – лисиць та диких кабанів.

Спецiалiсти лiсництва провели аклiматизацiю фазанiв звичайних (Phasianus colchicus). В 1972–1974 рр. і на початку 80-х рр. щорічно випускали 500–600 фазанів. В 90-х роках цю роботу перестали проводити і, за даними 2000 р., фазанів на острові, в зимовий період нараховувалося близько 60 особин, маса яких коливається від 720 до 1800 грамів. Фазан поселяється в місцях де є вода та густа рослиність, що надає йому захист та поживу.

На Каржинських островах гніздяться веслоногi, лелеки, гусячі, воронi, чайки, великий баклан та індійська очеретянка. На Каланчацьких островах відмічено 22 види птахів, серед них найбільша популяція чорноголової чайки (Larus melanocefalus).

Автор: О.М. Лиховид.