Скадовськ. Візитна картка міста

Хтось із класиків красного письменства свого часу зауважив: приморські міста чимось нагадують вітрильники. І справді, не варто особливо старатися, аби уявити Скадовськ таким собі човником під розгорнутими парусами. Тільки пливе він, звісно, не по реальних хвилях, а по хвилях часу. І різний вітер напинає його вітрила - часом це різкий вітер змін, а часом спокійний, легкий вітерець безтурботного життя.

Історія свідчить: Скадовськ починався з... реклами. Ще в 1915 році, коли населеному пункту було далеко до повноліття, у Петроградській типолітографії під назвою "Двигун" з'явився перший рекламний буклет "Курорт Скадовськ на узбережжі Чорного моря". Відразу слід зауважити, що цей раритет і досі може слугувати потенційним рекламістам, настільки детально і переконливо у ньому описуються переваги тутешнього кліматолікування. Окремі розділи путівника: "Дії морського повітря та купання на хвилях", "Сполучення Скадовська з Одесою та Херсоном", "Відомості про курорт", прес-реліз цін показують, що власники тутешнього узбережжя покладали на курортне господарство великі надії.

Немало у путівнику і цікавинок, які здатні сьогодні викликати добру посмішку. Наприклад, автори буклету стверджують: "Скадовськ -- степовий приморський куточок, де ще не встигли забруднити і засмітити грунт, воду і повітря". Як бачимо, екологічні питання хвилювали й наших предків. Актуальні вони і нині, бо ж, як відомо, Скадовська медична зона постає альтернативою аграрного сектора в результаті невідповідності деяких агротехнологій вимогам Скадовська-курорта.

І досі наші сучасники переймаються питанням: як зберегти унікальні властивості Джарилгацької затоки, про яку, зокрема, путівник 1915 року пише: "Вода бухти має велику кількість йодистих та бромистих солей, більш концентрованих, ніж у відкритому морі" (тобто біля берегів Ялти та Євпаторії - авт.). Крім цього, автори путівника підкреслюють: берег тут абсолютно похилий, купання зовсім безпечне. По суті, скадовські пляжі - це такі собі природні ванни морської води. Тут доцільні і відпочинок, і лікування. На початку минулого століття курортне лікування стало особливо модним. Отож лікарі рекомендували своїм зніженим пацієнтам Скадовськ: тут можна було позбутися неврастенії, "блідої немочі", малярійного "худосочія" та мігрені, а також пітливості, в'ялості і навіть легких форм статевого безсилля. Рекомендувалося відпочити на узбережжі Джарилгацької затоки "после тяжелых умственных трудов". Сюди вирушили омнібуси з представниками "середнього класу" Російської імперії. Мабуть, у ті часи можна було побачити тут адвокатів, бухгалтерів з родинами, акторів. А ще сюди везли дітей, сподіваючись вилікувати їх від золотухи, рахіту, ускладнень хвороб органів дихання. Уся ця публіка розташовувалась в готелі чи окремих котеджах. Укладати угоди можна було цивілізовано, через контору курорту, працівники якої враховували всі побажання відпочиваючих.

Узагалі, читання цього путівника справляє надзвичайно приємне враження. Із його сторінок так і віє відчуттям стабільності та достатку. Відчувалось, що держава і люди були впевнені у завтрашньому дні. До послуг відпочивальників були не лише налагоджений побут, а й розваги. Усе також у дусі часу: у центрі міста - кінематограф, на бульварі - оркестр, у курзалі - танці, відвідування бульвару увечері було платним.

Не забували наші предки і про спорт: діяли гімнастичні майданчики для дитячих ігор. До речі, дітей тут можна було залишити під наглядом досвідчених виховательок. Опіковувалось дитячим майданчиком і місцеве благодійне товариство "Благо дітей".

Читаючи довідник, мимоволі хочеться все порівняти з сьогоденням. Як бачимо, чимало традицій, започаткованих першими мешканцями новоствореного міста, збереглося. У самому влаштуванні скадовського побуту, в організації прийому відпочивальників. Певно, це одне з надбань нашого міста. Однак багато з'явилося і нового. Адже Скадовськ-курорт отримав значний стимул розвитку за радянської доби.

Вітер революції виявився надто суворим для тих, хто звик ніжитися на цих берегах... Чому так сталося - інша річ. Та невдовзі природні багатства краю опинилися у руках тих, хто мав намір "наш, новий світ побудувати". Гостинне узбережжя прийняло дітей революції та розрухи, тих, хто пережив громадянську війну. Потреби дитячого курорту були дуже необхідними. Учорашніх безпритульних, вихованців дитбудинків, як свідчать старші скадовчани, привозили сюди на ношах. І за літо діти вставали, оживали. Вздовж узбережжя почали будувати піонерські табори. Це був період "великого Скадовська", що тягнувся вздовж усієї Джарилгацької затоки по березі від Лиманського до Дарівки. Одночасно йшло освоєння й інших багатств краю, впровадження масштабних сільськогосподарських проектів. Уже тоді компетентні працівники радянських установ пробували аналізувати: чи можливе співжиття курорту із завданнями меліораторів та хімізацією сільського господарства? Але вдумливого аналізу бракувало. Пізніше це призвело до різних протиріч і протистоянь. Час показав: неможливо обминути питання про майбутнє курорту, замовчуючи шкоду, якої завдають йому непродумані агротехнології.

Однак Скадовськ радянської доби процвітав... Сюди знову їхав "середній клас". На ласкавих берегах виросли оздоровниці для дорослих та дітей. Із задоволенням відпочивали у Скадовську навіть працівники апарату ЦК Компартії України, а це вже був рівень. Скадовськ у Радянському Союзі мав статус такої собі "маленької Ялти", "нашого Варадеро". В усякому разі, влітку тут можна було зустріти москвичів, ленінградців, мурманчан, архангельців, представників далекого Сходу та, фактично, всієї неозорої країни, що займала шосту частину земної суші.

Місто з саманних колиб переселялось у сучасні квартири, скрізь пролягли рівнесенькі асфальтові дороги, навіть ялиночки у не по-південному товстих шубах сигналізували: у нас все так, як у людей... У радянських людей. З часів радянської доби і господарники Скадовська винесли, либонь, найцінніший висновок: Скадовськ-курорт вимагає капіталовкладень. І про це болісно, гостро нагадала перебудова, у цьому переконали ті зміни, що невдовзі настали у державі та суспільстві. Бо ж, і справді, історію рухає потреба людей жити краще. Ось і про радянські часи можна почути не лише схвальні відгуки, а й критику. Наприклад, у ті часи морозиво можна було купити лише в єдиному на все місто кіоску і біля нього зазвичай юрмилися величезні натовпи. Можна відкрити районну газету - літопис нашого часу - і пересвідчитися, що з настанням літа кожен номер ряснів ображеними листами про те, що квас продає лише одна бочка, а мінералки у магазинах не знайдеш. У таке нині навіть важко повірити. Заклади дозвілля та відпочинку - ось чого гостро потребувало місто, а цнотлива радянська мораль веліла обмежитися одним рестораном та одним баром-"гадючником".

Тепер, як кажуть, "кабаків" вистачає, але ж не забуваймо, що до Скадовська люди їдуть відпочивати, і, зрештою, це - гроші, основа добробуту скадовських родин. Можна багато полемізувати, що втратило, а що набуло суспільство за період "капіталізації", однак росту благополуччя скадовчан просто неможливо не помітити. Приземкуваті хатки змінюють розкішні палаци, від "іномарок", не подбай свого часу архітектор пана Скадовського про "вулиці, як у Парижі", уже б у місті було не проштовхнутися. І це - реальність світу, в якому кожен кує своє щастя.

Усі ці роки адміністрація та районна рада робили все, аби зберегти надбання радянського часу. З початком приватизації почали шукати ефективних власників, більшість з яких на ділі доводить серйозність намірів експлуатувати можливості курортної зони. Однак серйозних інвестицій усе ще бракує. І пошук їх - одне з основних завдань влади. Адже сьогодні власники, ті, хто працює у курортній інфраструктурі, все ще роздумують, як кажуть, "розкачуються".

Але завтра питання існування курорту вже може постати з усією гостротою. Потрібно зберегти острів, берег. Уже сьогодні на порядку денному - берегоукріпні роботи у Лазурному, ліквідація "мертвого кута" поблизу Скадовського морпорту, строгий контроль за дотриманням природоохоронного законодавства в межах Скадовської медичної зони. Не втратити те, що маємо, а примножити і зберегти - такий девіз тих, хто дбає про курорт.

Нині на варті Скадовська-курорту стоїть закон. Свого часу його прийняття стало для скадовської громади випробуванням на зрілість. Адже саме люди, члени трудових колективів на чолі з екологічним товариством "Джарилгач" переймалися врятуванням курорту. Це був час, коли гарячий вітер напинав паруси міста-вітрильника, коли люди йшли на мітинг з близькими і зрозумілими гаслами, виборюючи для рідного міста право на завтрашній день. Яким він буде? З тривогою і надією вдивляються сьогодні на палубі міста-вітрильника в обрій: що там? Чи то грозові хмари, чи ясне сонце? Одне можна сказати твердо: наші люди загартовані життєвими незгодами, це люди з досвідом. Вони вміють справлятися з негараздами, вміють постояти за себе. Таким прямує Скадовськ у майбутнє.

     Городяни вже звикли: на вулицях міста часто з'являються групи юнаків чи дівчат у різнобарвних, яскравих спортивних костюмах з яскраво вираженою спортивною статурою. Спортсмени? Так, боксери і штангісти, веслярі й майстри ручного м'яча, футболісти - представники спортивних команд Росії, України, Білорусі, Молдови - усі вони відвідують Скадовськ, прибуваючи сюди на збори та змагання, що відбуваються у навчально-спортивній базі місцевої Центральної Ради ФСТ "Колос".

     І недарма центр міста прикрашає "візитівка" бази - гарний дев'ятиповерховий готель-гуртожиток для спортсменів і тренерів. Одна з кращих споруд у місті з'явилася у 1979 році, прийнявши перших гравців збірних команд колишнього Радянського Союзу. Очолив новостворений заклад А.Чернишов. Із 1987 року директором бази працює кваліфікований фахівець, кандидат у майстри спорту Б.Руденко.

     Світ спорту яскравий і багатогранний. Одних тільки видів, з яких проводять змагання, важко перелічити, і кількість їх, до того ж, зростає. І для кожної гри - свої правила, свої нормативи. Утім, гра - це тільки для глядачів та прихильників, тих, хто заповнює трибуни, аби взяти участь у змаганнях на рівні емоцій. Для самих же учасників змагань - це важка, відповідальна, виснажлива робота, це постійне прагнення зростати, домагатися кращих результатів. Спорт - це та сфера, де все існує лише на грані рекорду, тільки заради досягнення. Тому і йдуть сюди лише особливі люди, обдаровані як неабиякими фізичними даними, так і силою волі, бійцівським характером.

За роки існування на базі "Скадовськ" побувало багато іменитих спортсменів, - розповідає Б.Руденко. Є тут і свої традиційні турніри, такі, наприклад, як Міжнародний турнір з важкої атлетики пам'яті олімпійського чемпіона Якова Куценка. Традиційно на ці змагання прибувають спортсмени з Росії, Білорусії, України, Молдови. У нинішньому році проведено також фінал Всеукраїнських літніх спортивних ігор з жіночого футболу, першість України з важкої атлетики для дорослих команд та аналогічні змагання серед "кадетів" - юних спортсменів, яким ще не виповнилось 18 років. У період між змаганнями на базі постійно проводять тренування спортсмени, що прибувають з усіх усюд. Багато з них їде до Скадовська не вперше, вважаючи наше місто ідеальним "спортивим майданчиком" з чудовими умовами для проведення тренувань.

Спортсмени та тренери високо оцінюють умови, створені на навчально-спортивній базі. Тут прекрасний стадіон загальною площею майже 4 тисячі кв. м із синтетичним покриттям, зеленим газоном, що цілком відповідає стандартам подібних споруд. Є спеціалізований зал з важкої атлетики та боротьби, тир. На навчально-спортивній базі працює злагоджений колектив, який невтомно дбає про те, аби господарство завжди було в ідеальному стані. Багато років віддали праці у рідному колективі В.Варфоломєєва, Г.Беглєцов та інші. Ці люди пов'язали своє життя зі спортом і тому по праву можуть пишатися рекордами, до яких причетне і наше місто, що гостинно приймає спортсменів.

Дбають у "царстві спорту" і про підростаючу зміну. З 2001 року при НСБ "Скадовськ" відкрився власний навчальний заклад - філіал Херсонського вищого училища фізичної культури, де навчаються спортсмени-розрядники з важкої атлетики, жіночого гандболу, вільної боротьби та легкої атлетики. Усього тут вчиться 50 обдарованих, талановитих та працьовитих юнаків та дівчат. Методист закладу В.Свістьольникова вважає, що їхні вихованці обрали хоч і важку, зате правильну стежку в житті. Адже після закінчення навчання випускники вже отримують фах молодшого спеціаліста, а хто хоче вчитися далі, може одразу без екзаменів вступити на 2-й курс інституту фізкультури. Однак не всім до снаги бути учнями спортивного навчального закладу. Адже тренуватися потрібно щодня по 5 годин, крім того, відвідувати звичайну загальноосвітню школу. Отож потрапляють сюди кращі з кращих, володарі спортивних досягнень з усього півдня України. І серед них є наші скадовські хлопці та дівчата.

Це закономірно, адже спорт у нашому місті завжди був у пошані, тут створені умови для розвитку юних обдарувань. Нині філіал ХВУФК тісно співпрацює з дитячо-юнацькою спортивною школою, яку очолює добрий фахівець та організатор В.Кравець. Саме тут роблять свої перші кроки майбутні рекордсмени. Хлопчики та дівчатка, які проводять своє дозвілля у спортивних залах, беруть участь у змаганнях з футболу, легкої атлетики, волейболу, гандболу, отримують неоціненний заряд здоров'я та бадьорості, вчаться працювати у команді, у колективі знаходять нових друзів. А вже тренери виявляють найбільш обдарованих, цілеспрямованих... І далі все залежить лише від самого юного спортсмена, від власного бажання - йти чи не йти у світ великого спорту.

Багато зусиль віддали вихованню своїх підопічних тренери філіалу ХВУФК М.Живець, Л.Бобилєва, С.Заїнчковський. Не забарилися і досягнення. За два роки існування філіалу підготовлено двох майстрів спорту та двох кандидатів у майстри спорту з такого престижного виду, як важка атлетика. У нашому місті цей вид у особливій пошані, причому як серед хлопців, так і серед дівчат. Виходячи на поміст престижних турнірів, наші гирьовики та штангісти примушують хвилюватися іменитих суперників, підкоряючи ривок за ривком. У світі важкоатлетів у число лідерів впевнено виходять вихованці Скадовського філіалу ХВУФК Геворг Казярян - майстер спорту України, чемпіон Міжнародного турніру в м. Новополоцьку, Олександр Письменюк - майстер спорту України, бронзовий призер цього ж турніру, кандидатки у майстри спорту Наташа Пенчак - бронзовий призер першості України серед "кадетів" та Юля Хандусь - чемпіонка першості ЦР ФСТ "Колос", що має промовисту назву "Хто ти, майбутній олімпієць?" Так, олімпійці виростають саме з них - цілеспрямованих, працьовитих і вольових, відданих спорту юнаків та дівчат. Цікаво, що серед тренерів-важкоатлетів є жінки, імениті спортсменки, майстри спорту міжнародного класу Вікторія Василівна Касьян та Катерина Олександрівна Литвиненко.

Не відстають від важкоатлетів і дівчата-ганболістки. У минулому році вони стали срібними призерами Всеукраїнської першості в Одесі. Нині спортсмени посилено готуються до нових змагань. Тісний контакт та щоденна співпраця об'єднує працівників закладу з відділом з питань молоді та спорту РДА, яким завідує енергійна та завзята людина - Надія Великих. Усі, хто працює у світі спорту - не конкуренти. Це може здатися дивним, що в середовищі, де все побудоване на змаганні, панує не конкуренція, а взаємовиручка, взаєморозуміння та взаємодопомога. Чому так? Запитую у старшого тренера з важкої атлетики спортивного навчального закладу П.Пастуха. І чую відповідь: тому, що спорт - це світ чесних людей. До успіху можна прийти лише завдячуючи собі, тут нічого не важить протекція, вона не допоможе "вирвати" штангу, взяти висоту, забити переможний гол... І тому солоний ковток перемоги у спорті завжди чистий, він -- стимул до нових висот.